1. Важливою умовою забезпечення якості лабораторного дослідження крові є забір матеріалу натще в ранковий час (до 11.00). За 12 годин до дослідження слід виключити: • прийом алкоголю; • куріння; • прийом їжі; • обмежити фізичну активність; • виключити емоційне збудження та фізичні навантаження (біг, підйом по сходах); 2. Вранці, в день забору крові можна випити воду. 3. Виключити прийом ліків; якщо скасувати прийом ліків неможливо, необхідно проінформувати про це лікаря або реєстратора в лабораторії; 4. Кров слід здавати до проведення фізіотерапевтичних процедур та рентгенологічного, ендоскопічного, і ректального досліджень; 5. Бажано відпочити 10-15 хвилин перед взяттям крові.
Цитомегаловірус (ЦМВ) - це один з найпоширеніших вірусів, що інфікує людей по всьому світу. Він належить до роду герпесвірусів і може спричиняти широкий спектр захворювань, особливо у людей зі зниженою імунною системою. Як передається цитомегаловірус • Тісний контакт з інфікованими рідинами організму:ЦМВ може поширюватися через прямий контакт з інфікованими рідинами організму, такими як слина, сеча, кров, сперма та грудне молоко. Такі дії, як поцілунки, спільне використання посуду чи зубних щіток і статевий контакт, можуть сприяти передачі. Крім того, контакт із предметами, забрудненими інфікованими рідинами, такими як підгузки чи серветки, також може сприяти передачі. • Вертикальна передача:ЦМВ може передаватися під час вагітності від інфікованої матері до плоду. Інфікування може відбутися через плаценту під час вагітності або під час пологів, коли дитина проходить через інфіковані родові шляхи. Вроджена ЦМВ-інфекція може призвести до значних проблем зі здоров’ям новонародженого, включаючи втрату слуху, зору, затримку розвитку та інші довгострокові вади. • Трансплантація органів • Переливання крові • Грудне вигодовування Важливо зазначити, що ЦМВ рідко передається через обійми, спільну їжу чи напої або використання громадських місць. Вірус, швидше за все, передається в ситуаціях, пов’язаних із близьким, інтимним контактом або впливом інфікованих рідин організму. Загальні симптоми, пов’язані з ЦМВ-інфекцією: • втома, загальна слабкість, втрата енергії; • субфебрильна або висока температура тіла, яка зберігається протягом тривалого періоду; • постійний або повторюваний біль у горлі, який не полегшується типовими засобами;. • збільшення лімфатичних вузлів, особливо на шиї, під пахвами або в паху; • біль у м’язах і суглобах без будь-якої видимої причини; • часті або постійні головні болі, які можуть супроводжуватися іншими симптомами; • розлад шлунково-кишкового тракту: втрата апетиту, нудота, блювання, діарея; • збільшення печінки та/або селезінки, яке може супроводжуватися відчуттям дискомфорту або болю в правій верхній частині живота; • порушення зору: ЦМВ-інфекція може вражати очі та спричиняти такі симптоми, як розмитість зору або чутливість до світла; • пневмонія: у важких випадках ЦМВ може спричинити пневмонію, що призводить до таких симптомів, як кашель, задишка та біль у грудях. Аналіз крові на наявність антитіл IgM і IgG до цитомегаловірусу використовують для діагностики ЦМВ-інфекції та визначення імунної відповіді на вірус: • Антитіла IgM до ЦМВ зазвичай появляються в крові протягом 1-2 тижнів після початку активної інфекції. Виявлення в крові антитіл IgM свідчить про гостру або нещодавно перенесену ЦМВ-інфекцію. • Антитіла IgG до ЦМВ виробляються пізніше та мають тенденцію зберігатися протягом тривалого часу. Наявність антитіл IgG вказує на перенесену в минулому або поточну інфекцію ЦМВ. Високий рівень антитіл IgG свідчить про попередню інфекцію та вказує на те, що у людини виробився імунітет проти ЦМВ. Антитіла IgG також можна використовувати для визначення ризику передачі ЦМВ під час вагітності або трансплантації органів. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) є важливим і чутливим методом, який використовують для виявлення наявності генетичного матеріалу цитомегаловірусу у різних типах зразків, таких як кров, ліквор, слина, сеча, виділення з кон'юнктиви ока, мазок з ротоглотки або зішкріб з урогенітального тракту. ПЛР є важливим дослідженням для виявлення активної інфекції ЦМВ. Цей тест дозволяє ампліфікувати невеликі фрагменти генетичного матеріалу в зразку, які вказують на наявність вірусу.
