1. Важливою умовою забезпечення якості лабораторного дослідження крові є забір матеріалу натще в ранковий час (до 11.00). За 12 годин до дослідження слід виключити: • прийом алкоголю; • куріння; • прийом їжі; • обмежити фізичну активність; • виключити емоційне збудження та фізичні навантаження (біг, підйом по сходах); 2. Вранці, в день забору крові можна випити воду. 3. Виключити прийом ліків; якщо скасувати прийом ліків неможливо, необхідно проінформувати про це лікаря або реєстратора в лабораторії; 4. Кров слід здавати до проведення фізіотерапевтичних процедур та рентгенологічного, ендоскопічного, і ректального досліджень; 5. Бажано відпочити 10-15 хвилин перед взяттям крові.
СНІД ВІЛ — ретровірус, що проявляє тропність до клітин, які мають рецептор CD4 (Т–лімфоцити–хелпери, макрофаги, моноцити, дендритні клітини). 1. Патомеханізм: переважно інфікуються макрофаги та активовані Т-лімфоцити. Характерною особливістю первинної ВІЛ-інфекції є висока вірусемія, транзиторне зниження кількості Т-лімфоцитів CD4+ у периферичній крові та, в більшості випадків, симптоми гострого ретровірусного захворювання. Хронічна інфекція характеризується стійкою імунною активацією та поступовим зниженням кількості CD4+-лімфоцитів. Протягом багатьох років інфекція перебігає клінічно безсимптомно, проте реплікація ВІЛ продовжується у периферійних лімфатичних органах і спричиняє поступове руйнування їх мікросередовища. З розвитком інфекції розвивається розлад імунного гомеостазу. 2. Резервуар і шляхи передачі: люди; джерелом інфекції є ВІЛ-інфікована людина, а інфекція передається гематогенним, статевим шляхом, перинатально (вертикально або через грудне молоко). 3. Фактори ризику: сексуальні контакти без презервативів, ін'єкції психоактивних речовин або анаболічних стероїдів, а також прийом наркотиків назально, за допомогою банкноти або трубочки; уколи або поранення гострим предметом (голка, скальпель), забрудненим кров'ю ВІЛ-інфікованої особи; пологи, якщо роділля не знає, що вона ВІЛ-інфікована, і не приймає ліків. 4. Інкубаційний період та період заразливості: гострий ретровірусний синдром — 1–8 тиж.; СНІД — в осіб, які не отримували антиретровірусних ЛЗ — 1,5–15 років (у середньому 8–10 років) від зараження; пацієнт є заразливим із перших днів після зараження. Хвороби, що вказують на СНІД (так звані СНІД–індикаторні) опортуністичні інфекції – бактеріальна, рецидивуюча пневмонія (≥2 протягом 12 міс.) ; рецидивуюча бактеріємія, викликана паличками Salmonella– легеневий або позалегеневий туберкульоз; дисеміновані мікобактеріози (атипові мікобактерії); кандидоз стравоходу, бронхів, трахеї або легень; запалення легень, викликане Pneumocystis jiroveci; позалегеневий гістоплазмоз; позалегеневий кокцидіомікоз; позалегеневий криптококоз; ізоспороз; криптоспоридіоз; інфекції HSV — хронічні виразки, бронхіт, запалення легень або стравоходу; цитомегалія (поза печінкою, селезінкою, лімфатичними вузлами); токсоплазмоз внутрішнього органу; прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія новоутворення; саркома Капоші ;лімфоми (Беркітта, первинна мозку, імунобластична); інвазивний рак шийки матки; енцефалопатія, асоційована з ВІЛ-інфекцією; синдром виснаження, викликаний ВІЛ-інфекцією
