Уреаплазмоз (уреаплазма) Печіння та біль під час сечовипускання, виділення з уретри — ключові фактори при проблемах із сечостатевою системою. Зіткнувшись із появою таких симптомів, категорично не можна сподіватися, що все минеться самостійно. Ці симптоми можуть вказувати на розвиток запалень, серед яких особливо небезпечний уреаплазмоз. У такому разі обов'язково потрібна консультація лікаря! Так у Клініці МЕДІКОМ надається можливість провести урологічний огляд у досвідчених спеціалістів із застосуванням провідних медичних технологій. Уреаплазмоз — це захворювання запального характеру, яке спричиняється інфікуванням умовно-патогенними бактеріями та зачіпає переважно сечостатеву систему. Зараження хвороботворними мікроорганізмами стає причиною розвитку уретриту у чоловіків. Серед жінок інфікування провокує появу симптомів парауретриту, вульвіту та утворення псевдоерозій шийки матки. Без ретельного лікування захворювання набуває хронічної форми. Надалі можуть страждати статеві органи та розвиватися безпліддя. Рідше уреаплазми спричиняють ураження шкіри, суглобів чи внутрішніх органів. Уреаплазмоз належить до захворювань, що передаються переважно статевим шляхом. На них однаково часто хворіють представники обох статей. Найчастіше інфекція виявляється серед людей 15–30 років (під час підвищеної сексуальної активності). Класифікація Уреаплазмоз може розвиватися у вигляді гострої та хронічної інфекції або носія. При гострому перебігу він проявляється максимально та виявляється протягом 2 місяців. Носійство не супроводжується будь-якими симптомами, та уреаплазми виявляються лише під час проведення лабораторних досліджень. Хронічний уреаплазмоз триває понад 2 місяці. Він буває: • Рецидивуючий. До кінця лікування рівень лейкоцитів у мазках з уретри нормалізуються, але через 3 місяці їхня кількість знову збільшується. • Персистуючий. Підвищення рівня лейкоцитів спостерігається і до кінця курсу терапії, і через 3 місяці. Етіологія захворювання Уреаплазмоз провокують два види уреаплазм — Ureaplasma urealyticum та Ureaplasma parvum. Уреаплазма не має клітинної оболонки та ДНК, живе на клітинних мембранах епітелію слизових оболонок переважно сечостатевого тракту, але може вражати і клітини дихальної системи, кишечника чи суглобів. Інфекцію сприяиняють переважно мікроорганізми виду Ureaplasma urealyticum. Шляхи зараження Причини виникнення уреаплазми пов'язані з зараженням цими мікроорганізмами в процесі статевих контактів. Нерідко інфікування супроводжується дисбактеріозом (у 80 % випадків) та мікст-інфекцією (додатковим зараженням трихомонадами, вірусами герпесу, хламідіями, гарднереллами тощо). При зараженні лише уреаплазмами запальний процес розвивається не завжди, і його активація провокується додатковими понижуючими імунітет чинниками: • переохолодженням; • вживанням алкоголю; • стресовими ситуаціями; • настанням вагітності; • загостренням хронічних захворювань; • хірургічними операціями. Уреаплазма здатна передаватися від матері до плода внутрішньоутробно або під час проходження дитини родовими шляхами. Патогенез Після потрапляння в організм людини мікроорганізми закріплюються на клітинах слизової оболонки урогенітального тракту за допомогою цитоадгезинових протеїнів. Також вони можуть фіксуватися на еритроцитах, сперматозоїдах, макрофаги, фібробласти. Запалення розвивається у разі великої концентрації уреаплазми або на тлі зниження місцевого імунітету під впливом несприятливих факторів. Мікст-інфекції або стимулюючі фактори створюють оптимальні умови для заселення сечостатевих органів уреаплазмами, і найчастіше розвиток запальних реакцій відбувається саме на їхньому тлі. Мікроорганізми починають активно розмножуватися, провокують посилене зростання анаеробних бактерій (гарднерелл, мобілункусу). Від запального процесу у разі розвитку уреаплазмозу у чоловіків найбільше страждають уретра, сечівник, передміхурова залоза, яєчка та їхні придатки, у жінок — піхва та матка з придатками. Тривалий перебіг цієї інфекції може призводити до зміни сперматогенезу, збоїв овуляції та безпліддя. Також уреаплазмоз небезпечний під час вагітності та може спричиняти її ускладнення та невиношування плода. Клінічні прояви Ознаки уреаплазмозу визначаються місцем локалізації запального процесу. Вони можуть з'являтися через 2–3 тижні після інфікування або активуватись під впливом несприятливих факторів. Часто безсимптомний перебіг цього захворювання призводить до його пізнього виявлення та розвитку ускладнень. Саме тому рекомендується обов'язкове проведення профілактичних оглядів із виконанням лабораторних аналізів, що допомагають виявляти збудника на ранніх стадіях. Уреаплазмоз у чоловіків Симптоми уреаплазми зазвичай пов'язані з ураженням уретри, сечового міхура, передміхурової залози або яєчок із придатками. У хворого виникають різні скарги: • виділення з уретри (зазвичай вранці); • печіння та болі під час сечовипускання; • часте сечовипускання; • відчуття неповного вивільнення сечового міхура; • біль у нижній частині живота. Найчастіше вперше уреаплазмоз у чоловіків проявляється симптомами уретриту, які можуть спонтанно зникати на деякий час і знову з'являтися. Під час тривалого перебігу та відсутності лікування інфекція може призводити до розвитку простатиту, орхоепідідіміту та їхнього ускладненням (безпліддя, порушень потенції, хронічних болів). Уреаплазмоз у жінок Розвиток запалення у жінок призводить до появи таких симптомів уреаплазми: • слизові оболонки молочного або жовтуватого кольору; • дискомфорт та болі під час сечовипускання; • часті позиви до сечовипускання; • біль внизу живота; • неприємні відчуття та болі під час статевого акту. Прояви запалень можуть зменшуватись із часом або повністю зникати. Вони періодично загострюються та часто розвиваються довго. На тлі уреаплазмозу у жінок часто розвивається хронічний цистит. При ураженні яєчників та маткових труб розвивається спайковий процес, який стає причиною безпліддя. Особливості перебігу хвороби під час вагітності Під час вагітності імунітет жінки знижується на тлі активної гормональної перебудови, та ймовірність активації вже присутньої інфекції або зараження уреаплазмозом суттєво зростають. Уреаплазма призводить до безлічі ризиків під час гестації: • завмерла вагітність; • затримка росту та розвитку плода; • викидень або передчасні пологи; • генералізована інфекція у плода; • ендометрит у матері у післяпологовому періоді; • гіпоксія плода (згодом може призводити до порушень психіки); • розвиток вульвовагініту у плода жіночої статі з подальшим ураженням сечового міхура та нирок; • зараження плода через навколоплідні води та розвиток у нього неонатальної пневмонії та бронхолегеневої дисплазії. У жінок, у яких пологи пройшли на тлі уреаплазмозу, суттєво підвищується ризик подальших позаматкових вагітностей або розвитку безпліддя. Для запобігання цим ускладненням пацієнткам, у яких виявлено уреаплазмоз, не рекомендується планувати вагітність до повного лікування цієї інфекції в себе та партнера. Для цього через 2 місяці після закінчення терапії проводять повторний аналіз, на підставі якого можна буде ухвалювати рішення щодо планування зачаття. Якщо гестація розвинулась на фоні інфекції, вагітній рекомендується обов'язкове проведення її лікування. Препарати призначає лише лікар з урахуванням терміну гестації. Антибіотики рекомендуються після 22 тижнів. Особливості захворювання у дітей У дітей також може виявлятися уреаплазмоз, але інфікування відбувається рідше, ніж у дорослих. Шляхи зараження цією інфекцією залежить від віку. Діти молодшого віку можуть інфікуватися внутрішньоутробно або під час пологів, а підлітки, що ведуть статеве життя, — статевим шляхом. Під час внутрішньоутробного перебігу інфекції уреаплазма може стати причиною ураження легеневої тканини та важкої пневмонії. Також можливе пошкодження нервової системи майбутнього малюка з подальшим розвитком у ранньому віці гідроцефалії, кіст судинних сплетень та вентрикуломегалії. Нерідко уреаплазма провокує ураження серцево-судинної системи, нирок та печінки. У дівчаток, крім запальних проявів із боку урогенітального тракту, може розвиватися безпліддя. У підлітків зараження статевим шляхом призводить до прояву таких самих симптомів, як і в дорослих. У разі відсутності лікування інфекція спричиняє відповідні ускладнення. У дітей раннього віку інфікування уреаплазмою можуть вказувати різні неспецифічні симптоми: • тривалий кашель; • незначне підвищення температури; • відставання в наборі ваги; • виділення з уретри (тільки у хлопчиків); • виділення із піхви; • болючі відчуття в нижній частині живота; • занепокоєння в процесі сечовипускання через появу дискомфорту та болю. При ураженні оболонок мозку у малюка можуть з'являтися сильні головні болі, нудота, блювання та епілептичні напади. Прояви уреаплазмозу в ранньому віці дуже неспецифічні, та підтвердити діагноз можна лише за допомогою проведення лабораторних аналізів. Зазвичай діагностика виконується з допомогою аналізу ПЛР. Після підтвердження інфікування призначається лікування антибіотиками та прийом препаратів для підвищення імунітету (пробіотиків, імуностимуляторів та полівітамінних комплексів). Препарати лікар добирає з урахуванням віку дитини. Ускладнення Наслідки уреаплазми залежать від тяжкості перебігу інфекції. Зазвичай вони провокуються поєднанням з іншими інфекціями чи тривалою відсутністю лікування. У чоловіків можуть виникати такі ускладнення, як: • простатит; • баланопостит; • шийковий цистит; • епідідімоорхіт; • зниження рухливості сперматозоїдів; • стриктура уретри. У жінок уреаплазмоз може призводити до таких патологій: • сепсису; • аднекситу; • безпліддя; • перитоніту; • ендометриту; • сальпінгоофориту; • хронічного тазового болю; • позаматкової вагітності. При тривалому перебігу інфекції можливе ураження нирок та розвиток ревматоїдного артриту. Діагностика У разі появи симптомів уреаплазмозу жінкам варто звернутися до гінеколога, а чоловікам — до уролога. Лікар проводить огляд хворого та уважно вивчає його скарги. Діагностика уреаплазмозу завжди доповнюється лабораторними дослідженнями, оскільки прояви цього захворювання є неспецифічними та характерними для багатьох захворювань запального характеру. Діагноз ставиться у випадках, коли аналіз на уреаплазму виявляється позитивним. У разі можливості проводиться діагностика статевого партнера. Для проведення лабораторної діагностики уреаплазмозу можуть застосовуватися такі методики: • ПЛР; • тести РІФ та ІФА; • серологічні дослідження; • мікробіологічні аналізи; • методика генетичних зондів. Найбільш інформативним методом виявлення уреаплазм є метод ПЛР. Обстеження пацієнтів з уреаплазмозом для оцінювання ступеня ураження органів доповнюється різними інструментальними методиками: УЗД органів малого тазу, гістероскопією тощо. У разі необхідності може бути призначена консультація ревматолога. Для діагностики цієї інфекції у дітей раннього віку потрібне звернення до педіатра. Залежно від проявів хвороби призначаються консультації пульмонолога, невролога та інших профільних спеціалістів. Необхідність лікування уреаплазмозу визначається лише лікарем, який враховує всі нюанси інфікування. Лікування У разі необхідності лікування інфекції обом статевим партнерам призначається медикаментозна терапія. Для усунення збудника інфекції застосовують різні антибіотики: тетрацикліни, лінкозаміди тощо. Етіотропна терапія обов'язково доповнюється призначенням препаратів для нормалізації мікрофлори сечостатевої системи. Для цього можуть застосовуватися протигрибкові та протипротозойні засоби, пробіотики з лакто- та біфідобактеріями. Медикаментозне лікування уреаплазмозу доповнюється препаратами підвищення імунітету. Для цього можуть застосовуватися імуностимулятори хімічного та природного походження. Додатково призначаються вітамінно-мінеральні комплекси (особливо з вітамінами групи В та С), сорбенти та гепатопротектори. Під час розвитку ускладнень медикаментозна терапія може доповнюватися фізіотерапією. Під час лікування пацієнтам рекомендується утриматись від статевого життя. Для покращення результатів терапії варто обмежити або припинити прийом жирних, смажених, копчених, пряних та гострих страв. Прийом алкоголю повністю протипоказаний. У раціон варто долучати більше молочнокислих продуктів, овочів та фруктів. Тривалість лікування уреаплазмозу зазвичай становить щонайменше 2 тижні. Препарати можуть скасовуватись тільки лікарем після проведення контрольних лабораторних досліджень, що підтверджують ефективність терапії. Застосування рецептів народної медицини при уреаплазмозі є неефективним. Відвари та настої лікарських трав та прийом природних адаптогенів можуть долучатись до складу комплексної терапії за узгодженням із лікарем. Вони застосовуються для зменшення проявів захворювання та зміцнення імунітету. Контроль лікування Після завершення терапії пацієнту призначають контрольні лабораторні аналізи. Якщо протягом 2 місяців після припинення прийому антибіотиків уреаплазма не виявляється, то захворювання вважається вилікуваним. Зазвичай ПЛР аналіз виконується через 4–6 тижнів. Профілактика Профілактика уреаплазмозу спрямовується на скорочення ймовірності інфікування різних вікових категорій та підвищення імунітету. Для попередження розвитку та прогресування цієї інфекції необхідно: • вести здоровий спосіб життя для підвищення імунітету; • проводити профілактичні огляди у гінеколога чи уролога; • своєчасно лікувати хронічні захворювання; • планувати вагітність; • уникати незахищених бар'єрною контрацепцією статевих контактів із неперевіреними партнерами.
